Цябук Віталій Олександрович  (06 жовтня 1996 — 14 березня 2022) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Народився в 1996 році в селі Олексіївка Нікопольського району Дніпропетровської області.  У 2012  році закінчив 9 класів Бабайківської ЗОШ І-ІІІ ступенів Царичанської селищної ради. Отримав середню спеціальну освіту за фахом машиніст-тракторист, навчаючись у Царичанському аграрному ліцеї з 2012 по 2015 рік. У мирний час працював у Білоцерківському лісництві Київської області.

24 лютого 2022 року був призваний на строкову військову службу до лав Збройних сил України, був направлений до військової частини А1126.

Загинув 14 березня 2022 року поблизу селища Верхньоторецьке Ясинуватського району Донецької області, отримавши поранення, не сумісні із життям, під час участі у бойових діях та здійсненні заходів з національної безпеки і оборони від січі та стримування збройної агресії.

Похований в селі Кущівка Дніпровського району Дніпропетровської області.

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, нагороджений Указом Президента України № 236  від 13 квітня 2022 року  орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Мама загиблого Віталія, яка виховувала синів без чоловічої підтримки, виростила їх відповідальними та відважними, тому й  стали без роздумів на захист рідної землі. Материнська доля дуже важка: Віталій поліг смертю Героя, а молодший Максим знаходиться у російському полоні. Зростаючи без батьківської опіки, відчував відповідальність за родину, був підтримкою для мами та молодшого брата.