Грозінок Едуард Олексійович, народився 12.07.1970р. в місті Підгородне . Був єдиним сином у батьків. З 1977-1985 р.навчався в Підгородненській школі номер три, потім здобував середню спеціальну освіту в Дніпропетровському технолого-економічному технікумі, а з 1989-1991 р. проходив строкову військову службу в Чернігівській області, м.Десна. На війну мобілізувався 12.03.2022 р. звання молодший сержант,був
командиром господарчого відділення взводу матеріально-технічного забезпечення, військовий кухар,позивний-
Фазан .Мав родину , двоє дітей сина та доньку за для яких жив . В останній рік його життя, коли діти привітали його з днем батька, він відповів: «Я щасливий ,що ви в мене є».В нашій памʼяті, він завжди був і буде найсміливіший, найвідважніший воїн ,найдобріший, найлюблячий,найщасливіший батько, чоловік, син який огортав безмежним коханням та турботою свою родину,та був би дідусем , про якого онуки могли б тільки мріяти . У Едуарда була шалена пристрасть до спорту протягом усього його життя. У будні він завжди прокидався о 4-5 ранку, щоб зробити силові тренування та відчути цю ранкову насолоду. Усі розуміли, який великий розмір доброти був у його серці, дивлячись на те, з якою ввічливістю та щирістю він ставився до тварин. Едуард завжди обережно клав чи насипав їжу собаці, а не просто кидав під носа, як роблять деякі інші. Його ставлення до них говорило про його душевну щедрість і любов.Поки інші люди жалілися на своє життя та на різні дрібниці , він просто насолоджувався та любив це життя і не скаржився на нього, навіть коли воно було під загрозою як в останні часи. Він був найкращим батьком , який ні в чому не відмовляв своїм дітям . Едуард Олексійович був спокійним, розумним та передбачливим як справжній мудрий чоловік, любив дискутувати на різні, я б навіть сказала філософські теми. Едуард мав чудове почуття гумору, коли зараз ми збираємося сімейною, дружньою компанією, я розумію , що ні в кого нема такого бездоганного почуття гумору як у нього.
Загинув 19.09.2022 р. Донецька обл.
Волноваський р-н
с.Володимирівка
Посмертно нагороджений орденом «За мужність» третього ступеня.