Збір на реабілітаційні табори для дітей та дорослих

Психологи дуже професійно вели тренінги. Я відчула в собі, що треба прислуховуватися до себе, до своїх почуттів та змінити щось у своєму житті. Тренінги були всі цікаві, глибокі, емоційні. Відчула підтримку, тепло, що нас розуміють, що можна бути самою собою. Дякую велике організаторам табору «TAPS» за чудовий відпочинок з донечкою, за гарні відчуття, емоції, підтримку

Наш розпорядок у таборі був надзвичайно збалансованим, де був час поговорити про себе, пропрацювати всі страхи, вистачало часу і на спорт і на творчість і на прогулянки. Зникло здерев'яніння. Команда психологів підтримувала на кожному кроці, завжди можна було підійти за порадою та підтримкою. Ці люди уважні, розумні і дуже-дуже приємні. Я дякую Богу, організаторам, психологам, всім, хто сприяє такій увазі та роботі з нами, хто втратив рідних на війні

Тільки в тиші гірського масиву прийшло усвідомлення, який саме стрес міцно тримав мене в кайданах протягом 3 років, і яка це велика радість — позбутися його. Дякую за цей безцінний досвід та можливість усвідомлення та опрацювання цих переживань

Всі заходи, які були під час табору, закарбувалися в моїй пам'яті та знайдуть відлуння в житті, яке я буду проживати згодом. Похід в гори справив враження свободи, незалежності! Хотілося дихати і не відпускати від себе почуття гордості за підкорення вершини. Я сказала собі на горі: "Якщо я справилася з цим, то справлюсь і з усім іншим!"

Цей табір - найкраща підтримка дітей, які пережили втрату. Навіть попри те, що більшість з нас думали не ворушити цю рану. Ми всі змогли відкритися одне до одного, поділитися думками на теми, які нас дуже турбують. Мені, наприклад, стало легше, коли я змогла розповісти свою історію в таборі

Було дуже багато емоцій… Нові враження, спогади, нові друзі. Я почувалася в безпеці й підтримці. Психологи були поряд — допомагали заспокоїтися, відволіктися, знайти відповіді на важливі питання. Це був час, коли справді стало легше

Після загибелі тата я думала, що тільки в мене у житті все кепсько. Але в таборі зрозуміла — навіть ті, хто здається веселими та бешкетними, теж пережили втрату. У нас спільний біль. Ми могли ділитися своїми історіями, плакати й сміятися разом — і від цього ставало легше

Втратити тата - це не круто. Мені здавалося, що ніхто не розуміє мого болю. У таборі я зустрів дітей, які теж пережили втрату в родині. З ними легше говорити — вони мене розуміють. Тут я відчув, що я не один

Їдучи в табір психосоціальної підтримки від фонду ТАПС, я мала тривогу й сумніви, адже після втрати чоловіка не вірила, що зможу відчути полегшення. Уже з перших днів стало зрозуміло — тут безпечно бути собою, серед жінок, які так само несуть біль втрати й памʼять про своїх Героїв. Особливо зворушливим стало коло памʼяті, де імена, спогади й тиша наповнювалися любов’ю та силою. Підтримка психологів і спільноти не «забирала» біль, але допомагала знайти внутрішні ресурси, щоб жити далі. Я повернулася додому зі світлішим серцем, вірою та відчуттям, що я більше не одна. 💛 Від щирого серця дякую благодійному фонду ТАПС (Charity Fund TAPS) за цей неймовірний проєкт. Завдяки вам ми знову отримали шанс знайти в собі сили, щоб відчути життя знову.