TAPS Україна

ПОСТТРАВМАТИЧНИЙ СТРЕС І ЯК З НИМ ЖИТИ? (100 порад)

image

«Посттравматичний стрес - це ніби ви застрягли в момент жаху і не маєте можливості рухатися далі. Це ніби ви потрапили у нічний жах і не можете прокинутися. Це ніби комп’ютер, який не може працювати» (автор невідомий)

Кожен раз, коли на великій швидкості проїжджала машина, хтось поруч різко гальмував  або вночі вона чула нічних стрітрейсерів, її серце починало скажено калатати, руки ставали холодними, а ще їй здавалося, що вона ось-ось втратить можливість йти далі.  Всі ці гучні звуки  нагадували їй про смерть чоловіка, який загинув, коли його автомобіль наїхав на міну. Це мало бути його останнє завдання перед маленькою відпусткою, яку вони планували напередодні її дня народження.  Він обіцяв бути обережним. З тої пори, як його не стало, вона часто уявляла ситуацію, в яку він потрапив, і при цьому  усіляко обходила дороги, щоб не чути звуків.  Хоч життя в місті важко назвати тихим…

 

...Що ж це таке? Здається, цей ПТСР не тільки у військових - подумала вона, читаючи статтю про те, що цивільні люди теж переживають такі ж самі почуття і спогади, як і ті, хто воює або був пораненим. 

___

  • Раптова або насильницька смерть  близьких може призвести тих, хто залишився живим, до надмірного суму. Тож, не тільки військові, але і їх родини, можуть страждати від посттравматичного стресу. 
  • Посттравматичний стрес - це стан свідків раптової смерті. Люди з таким типом стресу часто бачать нічні жахи про те, як загинула їх близька людина. І вони намагаються захистити себе від того, що нагадує про такий досвід втрати. Крім того, через постійний стрес, вони втрачають можливість довіряти людям або піклуватися про тих, хто поруч, адже вони постійно думають про себе і свою безпеку.
  • Також типовою є реакція, коли через постійний стан стресу, людина розгублюється, коли шось відбувається без попередження. 
  • Постійний рівень тривоги дійсно заважає жити нормально, вміючи там, де необхідно, концентруватися, а там, де можна, розслабитися. Це ніби постійно бігти без відпочинку. 
  • Знання - це кращі ліки від тривоги. Недарма, людям з тривогою, дуже часто радять почати вчити щось нове. Від віршів, до отримання нової освіти. Але, насамперед, треба взнати більше про сам посттравматичний синдром. І чим більше буде розуміння, тим більше почуття контролю над собою і своїм життям з’явиться.
  • Авторка книги віддає перевагу терміну «травматичний смуток» замість «посттравматичний стрес», бо вона не вважає  вищеописаний стан стресом. Адже, ці стани є нормальною природною реакцією на доволі брутальні і жорсткі прояви оточуючої реальності. Поясню, навіть якщо ви не втратили близьку людину на війні, ви можете боятися гучних звуків автомобілей, які розхитують нервову систему.

 

Порада:

Якщо ви відчуваєте постійну тривогу і думаєте, що у вас посттравматичний стресовий розлад, зверніться до лікаря. Можливо, вам призначать курс лікування та терапевтичних консультацій для того, щоб повернути почуття безпеки і контролю у звичайному житті. Також цей курс допоможе вам краще подолати горе і смуток. Просити про допомогу - це перший крок в подоланні тривожних станів. 

 

Авторка: Катерина Леонова

На основі книги «Зцілення зболеного серця після воєнної смерті. 100 практичних порад для рідних та друзів», Бонні Керролл, Доктор Алан Вульфелт».