В організації Тетяна займає дуже активну позицію, і попри важку втрату чоловіка на війні, ці роки виховувала двох дітей, а згодом знайшла свій шлях для розвитку в допомозі таким самим мамам і дружинам, організовуючи дозвілля і навчання дітей загиблих Героїв України.
Як волонтерка в 2014-2015 також приймала участь у організації і супроводі поранених побратимів чоловіка, які повернулися живими.
Щодо роботи з дітьми - вона вміє за потреби бути і серйозною і веселою, раціональною і турботливою, з нею можна на «ти», не спати всю ніч у дорозі, сміятись і розповідати життєві історії. Вона неперевершений логіст дитячих мандрівок, в яких діти завжди веселі, ситі й здорові. Всі поїздки продумані до дрібниць завдяки її професійним якостям.
Саме так розпочинався громадський шлях Тетяни у «ТАПС-Україна».Після візиту в організацію “TAPS International” в Вашингтоні мріє запустити проект «Ментор, як подвійна реабілітація ветеранів та дітей загиблих побратимів»
Протягом 2018-2020 років вивчає досвід цього напрямку та разом з командою однодумців налагоджує міжнародні контакти і шукає ресурси для старту масштабної програми в Україні з центральним осередком у Дніпрі.
Тетяна завжди відкрита до співпраці і готова до нових зустрічей і активної роботи з метою покращити життя тих, хто постраждав через війну.
Психологиня TAPS-Україна і дружина загиблого захисника України.
Має дуже активну життєву позицію і оптимізм, який разом з енергійністю поєднує у своїй роботі. В організації переважно працює з дружинами, надаючи їм не просто поради, а мотиваційні поштовхи до змін.
Завдяки своїм навичкам коуч- та бізнес-тренера і хорошій інтуїції може виявити, до якого виду діяльності схильна людина, яка пережила втрату, і може запропонувати новий погляд на життєві проблеми та їх вирішення.
Її особисті переживання навчили нас всіх знаходити вихід з будь-яких ситуацій, зрозуміти, що звертатись за допомогою це вже крок до нового етапу розуміння себе, що ми маємо жити з пам‘ятю про наших Героїв, продовжуючи любити.
Олена є позитивним двигунчиком і емоцією в TAPS-Україна. Вона ураган втілення ідей і заряджає членів TAPS на позитивні зміни.
Мати загиблого на Сході України захисника, яка згодом втратила й другого сина, яка змогла пережити втрату синів, а пройшовши власний шлях реабілітації, тепер об’єднує навколо себе матерів, з якими ділиться досвідом та підтримує їх у пошуку внутрішніх ресурсів для нормального та повноцінного життя.
Завдяки її словам та соціальній активності, мами, які звертаються до нас, знаходять собі якісну психологічну підтримку та беруть участь у різноманітних заходах.
Адже, на її думку, найкраще зрозуміти маму зможе тільки така ж сама мама.
Любов Дмитрівна має активну життєву позицію, добра і чуттєва людина, з якою цікаво розмовляти та подорожувати.
Світлана після втрати чоловіка виховує сина. Вона пройшла досить важкий шлях реабілітації від втрати.
Світлана працює у лікарні. Є досить емоційною людиною, яка заражає оточуючих на посмішки.
Після свого знайомства з сотнями родичів загиблих захисників на різних заходах, почала увіковічувати пам'ять про тих, хто не вернувся з війни у вигляді сторінки на facebook під назвою Memory TAPS (Життя, обірване війною), яку наповнює історіями та фото з життя українських бійців.
Після візиту в США в штаб-квартиру TAPS International головним пріорітетом для себе бачить підтримку родичів, зберігаючи у історії України крихку пам'ять про Героїв.
Головний слоган: Людина жива, доки про неї пам’ятають.
Керівниця гуманітарних проектів, сестра загиблого захисника України, яка з 2014 року займалася волонтерством з метою допомоги військовим та ветеранам України.
Працювала у добровольчому підрозділі та виконувала багато важкої і важливої соціальної роботи. Тема взаємодії з родинами загиблих з`явилася в її житті під час підготовки заходів до роковин Іловайської трагедії, коли вона побачила, що її підтримка і ставлення змінюють у кращий бік стан родичів.
У TAPS-Ukraine виконує завдання проектного менеджера організації і завжди з великим ентузіазмом береться за винахід та розвиток різних напрямків роботи з родинам загиблих: від благодійних акцій та розваг - до організації тренінгів та спеціалізованих заходів.
Стала однією з ідейних засновниць Форуму родин загиблих «Маленькими кроками – один до одного», який відбувся у Дніпрі у вересні 2020 року.
Якщо у вас є ідеї, Лілія завжди прийде на допомогу в реалізації навіть самих нереальних проектів.
Марина жінка з золотими руками, яка перетворює буденні події та речі на красу, яка приємна на дотик.
На війні втратила чоловіка, який до страшних подій був дуже успішним в професії і надійною опорою для родини. Втім, Марина не втратила віру в життя, а все, що вміє і робить, дарує оточуючим, ділиться досвідом та завжди вигадує нові види діяльності: від печворку до шиття речей. Виховала доньку, яка вже зараз студентка.
Разом з засновницями та волонтерками TAPS відвідала Америку, набравшись досвіду, ще ретельніше почала вчити англійську мову, щоб допомагати тут в Україні тим, хто хоче почати нове життя після втрат близьких.
З початку карантину брала участь у забезпеченні масками власного пошиву родин загиблих Героїв та активно допомагала зі збором гуманітарної допомоги. Якщо ви захочете навчитися новим навичкам або навіть створити власними руками щось нове, Марина з радістю вам розкаже і покаже, що творчість має стати однією з основ адаптації та власної реалізації в житті.
Марина має прекрасне почуття гумору і відкриту душу, тому якщо у вас є бажання ділитися емоціями і вчитися, вам обов‘язково варто познайомитися з Мариною Шахник.
15 років науково-педагогічної та громадської діяльності в вищих навчальних закладах м. Дніпра (ДНУ. ДУЕП, ДАНО).
25 років професійної діяльності в царині практичної психолгії.
Психотерапевт (груп-аналітична психотерапія), член Української спілки психотерапевтів.
Автор наукових, науково-популярних та навчальних публікацій. Наукові інтереси: вікова та соціальна психологія, психологія травми (військова травма), психологічна допомога при втраті, психотерапія.
Досвід у царині практичної допомоги постраждалим від воєнного конфлікту.
З квітня 2014 член ДКПС (Дніпропетровська кризова психологічна служба, Громадська організація «Українська асоціація фахівців з подолання наслідків психотравмуючих подій» ), де працювала, як волонтер та в міжнародних проектах, з усіма категоріями постраждалого від воєнного конфлікту населення: військовими (куратор ДКПС у військовому госпіталі). ветеранами та членами їх сімей, сім`ями загиблих Героїв АТО (проекти та індивідуальна підтримка), членами родин ВПО, волонтерами.
2016 – 2018 рік працювала в Громадській організації ФОРПОСТ, як психолог та психотерапевт. Основний контингент –військові, ветерани та їх сімї, ВПО, сімї загиблих.
Як викладач, проводила просвітницьку та навчальну діяльність для всіх, хто потребував знань з психологічного супроводу постраждалих (волонтери, соціальні та медичні трацівники, тощо).
В 2018-19 рр. пройшла навчання та була сертифікована як Тренер 8-крокової програми по роботі з втратою для дорослих, дітей та підлітків Центру по роботі з втратою університеської лікарні Акерсхус (SFSS), Норвегія.
За час волонтерської діяльності пройшла декілька навчальних проектів по роботі з травмою, має Подяки від різних організацій за вклад у подолання наслідків воєнного конфлікту.
Наразі є самозайнята особа, приватний психолог, психотерапевт.
Олег незамінна людина під час нарад, які потребують генерування нових ідей.
З 2014 року працює з родинами загиблих, допомагаючи їм знайти нові можливості жити далі.
Був ініціатором створення «Родинного кола», яке трансформувалося у громадську організацію і об’єднало родини на тому етапі. З моменту реєстрації є волонтером TAPS-Україна.
Був ініціатором багатьох заходів і напрямків спільного досугу: забіги, спільні перегляди фільмів, пікники і каякінг, риболовля, а також індивідуальні зустрічі.
Працює з чоловіками і батьками, надаючи свої поради. Через свої захоплення туризмом, вважає, що одним з найкращих видів реабілітації та перезавантаження нервової системи є подорожі та активний відпочинок на свіжому повітрі, які він вміє чудово організувати, продумуючи все до деталей.
Ідейна натхненниця TAPS-Україна.
Чудово поєднує роль ефективної заступниці керівника департаменту соціальної політики в Міській раді і непосидючої та відданої своїй справі волонтерки нашої організації. Саме завдяки її запалу і бажанню об’єднати родини в Дніпрі, вона заразила цією ідеєю всіх, хто сьогодні є в цій організації. Для неї не існує неможливого, вона спроможна допомагати навіть тим, хто не може оцінити її людські вчинки сьогодні.
Вона вміє всіх зібрати, мотивувати, а потім завантажити півавто волонтерською допомогою і почати розвозити людям в період військових дій або карантину.
Дуже часто її найфантастичніші ідеї стають яскравими наживо, бо вона вміє побачити в команді однодумців роль і місію для кожного. На питання «як мама трьох дітей встигає все?», вона посміхається і каже: «я це люблю». Одна з активних ініціаторок форуму родин загиблих захисників України та життєдіяльності організації в цілому.
Катерина мама дорослої доньки та дружина захисника України, яка вдало поєднує креативний підхід до робочих процесів з мистецтвом систематизації та планування.
До роботи в організації шість років була активним волонтером добровольчого підрозділу, брала участь у зборах гуманітарної допомоги для ТПО (тимчасово переміщених осіб), допомагала сотням ветеранів та родинам загиблих у ідентифікації та похованні, а також - у оформленні соціальних допомог та пошуках житла. Стала однією з головних організаторок туристичних та навчальних поїздок для дітей загиблих захисників у Польшу, Литву, Карпати та на морські курорти України. Завдяки своїм професійним якостям, адже Катерина за освітою економіст і юрист, і яскравому характеру, вміє дуже швидко вмовити всю команду однодумців на створення проекту, який стане не тільки корисним, але і цікавим. Одна з ідейних засновниць Форуму родин загиблих «Маленькими кроками – один до одного».
Після робочої поїздки у Вашингтон до центральної штаб-квартири TAPS-Ukrainе прийняла рішення про те, що тема менторства є наріжною для її подальшого розвитку як професіонала, а тому разом з іншими учасниками організації, зараз веде активну роботу в цьому напрямку, щоб покращити життя українським ветеранам та родинам загиблих внаслідок війни.
Ніна лікар та мати двох синів, має трьох онуків, яка почала свою волонтерську діяльність ще з часів Революції Гідності.
Одним з пріорітетів для неї є допомога військовим, виховання українських дітей та молоді, сприяння нормальному життю тимчасово переміщеним особам (гуманітарна/медична допомога).
В організації ключове завдання – це планування зустрічей та розселень родин під час приїзду в Дніпро, робота з дітьми – патріотичне виховання.
Завдяки своєму доброму характеру завжди знаходить підхід до будь-якої людини і здатна в короткі терміни знайти потрібного фахівця – чи то юрист, чи то лікар, чи то представник держслужби, які допоможуть родині, яка опинился в скруті через трагічні події у житті внаслідок війни.
Про Ніну можна розповідати годинами але краще з нею познайомитися і потоваришувати. Її людські якості та щире бажання допомогти тим, хто має в цьому потребу, характеризують її більше ніж розповіді про неї.
Наталія викладачка НТУ Дніпровська політехніка (Національний Гірничий Університет), волонтерка та соціальна співробітниця.
Після втрати близької людини у Іловайську відразу почала допомагати добровольцям та військовим, разом з братом збирала продукти та речі на фронт.
Згодом стала волонтером Центру пошуку полонених, а також – пройшла кілька навчальних курсів різних тренерів з психологічної реабілітації для роботи з військовими.
Завдяки своїй основній роботі чудово володіє багатьма програмами, які дозволяють створювати і систематизувати великі об’єми інформації щодо родин, фахівців та партнерів нашої організації.
Має викладацький характер, а тому легко ставить завдання і вважає, що результат завжди буде якісним, якщо спланувати його по етапам.
Наталія дуже щира людина, яка цінує справедливість, чесність, порядність і вміє працювати у команді, бере на себе відповідальність, чим об‘єднує людей в організації. Їй можна довірити будь яку справу.
Павло - людина-двигун. З 2014 року він займається волонтерством і намагається не відмовляти жодній людині, він дотичний до волонтерства і доброї волі допомоги на Cході.
За всі 8 років війни майже щомісяця відвідує військові підрозділи, відвозячи гуманітарну допомогу, а також – разом з військовим капеланом Дмитром Поворотним, влаштовує культурні події у вигляді концертів та вистав як захисникам, так і дітям прифронтових міст.
Його головний слоган: Хто, якщо не я. В нашій організації робить все, що в його силах: від перевезення гуманітарки або меблів, до зустрічі родин на вокзалі та розвезенні індивідуальних засобів захисту на початку карантину.
Людина безвідмовна і харизматична.
Павло є дуже добрим і уважним. Важко знайти підрозділ, де не знали б Павла з його кіпішною ініціативою.
Якщо є неможливі задачі - потрібно кликати Павла, він зможе...
Катерина до Революції Гідності та початку війни на Сході працювала у сфері організації культурних та мистецьких заходів.
Небайдужа людина...- так вона відповідає на питання про свою професію.
Свої творчі погляди та нестандартні підходи змогла втілити і в роботі волонтера та прессекретаря добровольчого підрозділу "Дніпро-1".
Впродовж війни робила концерти на фронті для учасників бойових дій і досі продовжує допомагати тим, хто захищає країну.
Після перших втрат своїх близьких друзів у Іловайську, спілкування з дружинами і родинами загиблих, після активної участі у реабілітації та лікуванні бійців, змінила вектор діяльності, поєднуючи роль піарниці та соціальної працівниці, яка допомагає учасникам бойових дій та їх родинам швидше знаходити допомогу або отримувати відповіді на свої запити у юридичній або медичній сферах.
На питання "Навіщо ти цим займаєшся, тобі що, своєї біди мало?" завжди відповідає "люди, які разом переживають спільний біль, здатні зрозуміти одне одного і стати міцною підтримкою".
Катерина є безмежно людяною особою, а тому ніколи не може пройти мимо чужого болю. Якщо вам потрібно знайти себе, то через її творчість ви зможете спробувати щось нехарактерне в повсякденному житті і подивитися на одні й ті самі ситуації під іншим кутом.
В TAPS-Україна відповідає за публічність і відкритість організації, креативність і творчість.
Благодійний фонд "ТАПС"