Підтримайте родини полеглих захисників

Ділитися своїми почуттями важко, особливо, якщо вони про втрату. Але я дуже вдячна за досвід роботи із психологами Тетяною та Світланою, з якими працювала. Це змінило мій погляд на моє життя і на мене саму. Я тепер розумію, що таки ціную життя і радію життю. Я точно змінилась і без психологів з ТАПСу цього б не було!

Щиро вдячна психологам фонду ТАПС за неймовірну підтримку. Саме завдяки їм я змогла відчути, що знову жива, що в житті є світлі смуги, і що навіть після найтемніших періодів можна знайти сили рухатися далі.

Я втратила на війні свого сина та чоловіка. Біль втрати паралізує та буквально вбиває. Знаходитися у стані горювання без підтримки дуже важко, але необхідну підтримку не завжди можуть дати рідні й тоді варто йти за допомогою до фахівців. Я звернулась по психологічну допомогу до фонду ТАПС. І вважаю, що вчинила правильно. Дуже вдячна психологам за дієву допомогу.

Безмежно вдячна психологам фонду "ТАПС" за те, що надаєте допомогу не тільки дітям, а й матусям у такий важкий час. Робота із психологом особисто мені відкрила очі, дозволила поглянути на свій стан, ніби здаля, переосмислити та зрозуміти як жити далі після втрати.

Після втрати сина мені було дуже важко. Спочатку я намагалася впоратися сама, але через постійний біль і безсоння почалися проблеми зі здоров'ям. Тоді я зрозуміла, що мені потрібна допомога. У ТАПС я почала відвідувати групи психологічної підтримки, і вже за кілька місяців відчула зміни. Ми вчилися не тільки виходити з важких станів, а й не занурюватися в них. Я дуже вдячна фахівцям фонду — саме вони допомогли мені знову побачити, що життя триває, і навчитися жити далі після втрати.

Психологи допомогли побачити себе тою, ким я була до втрати. Допомогли віднайти ресурси, точки опори, повірити в себе дати собі шанс прожити своє життя, а не просто існувати, дозволити собі бути живою. Налагодити стосунки з дітьми та стати опорою одне одному. Дякую безмежно.

Я працювала із психологом у ТАПС поступово. Спочатку, психологиня Яна мене тільки слухала, потім давала такі вправи, які мене витягували з моїх важких станів. Це відбувалося не відразу - поступово, але дало результати, якими я задоволена.

Професійні психологи знайшли ключ, до моєї зраненої душі. Вклали в моє серце на щасливе майбутнє та сили жити своє життя. Дякую.

Після втрати сина, я не хотіла ні з ким говорити, нічого робити, в мене опускалися руки. Проте, коли перебувати наодинці стало нестерпно, я почала шукати підтримку. У ТАПС, я потрапила до групи психологічної підтримки. Тут разом із матерями, які також втратили синів на війні ми дуже багато та наполегливо працювали аби стабілізувати свій стан. Нам це вдалося. Я дуже вдячна психологам за таку роботу з нами.