Тара́с Рома́нович Бру́с (24 травня 1987 — 29 серпня 2014) — рядовий батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Дніпро-1», учасник російсько-української війни.

Закінчив Львівську комерційну академію, був приватним підприємцем.

З першого дня був активним учасником Євромайдану. Потім був волонтером на Сході, згодом — міліціонер, батальйон патрульної служби міліції особливого призначення «Дніпро-1».

Загинув 29 серпня 2014-го під час виходу з оточення поблизу Іловайська. При виході з оточення врятував дев'ятьох товаришів від смерті, Володимир Парасюк: «Ми виривались з Іловайського котла і почали обстріл і він не розгубився, взяв ініціативу на себе, вирвався вперед колони і витягнув в безпечне місце». Проїхавши кілька кілометрів, вояки знову потрапили під кулі, Тарас першим почав відстрілюватись, навіть коли його поранили, він продовжував вести вогонь до останнього.

Станом на 15 вересня 2014-го про смерть не було відомо, родина його ще шукала. Тарас був похований у Запоріжжі невпізнанним, на прохання родичів провели ексгумацію.

20 грудня 2014-го відбулося останнє прощання у Львові — в Гарнізонному храмі святих апостолів Петра та Павла. Похований на Бані-Лисовицькій.

Нагороди

14 листопада 2014 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність III ступеня» (посмертно).

7 травня 2016-го нагороджений відзнакою «Народний Герой України» (посмертно)

23 травня 2017-го у Львівському торговельно-економічному університеті відкрито меморіальні дошки Дмитру Кузьміну і Тарасу Брусу

Piano Extremist присвятив Тарасу Брусу свою композицію «Іловайськ»