Чопенко Олександр Анатолійович

В мальовничому селі Саївка,яке знаходиться на березі річки Саксагань, золотисто-казкової пори року 30.09.1969 народився Олександр.

В родині вже зростала старша сестра Світлана. Тато Олександра працював трактористом,мама телятницею на фермі. Маленького Олександра любила вся родина. Вкладали в маленького хлопчика любов,добро,турботу і повагу до старшого покоління. Щоб захищав меньших і був завжди на стороні добра.Біля рідних Олександр випромінював добру і потужну силу,біля нього всі відчували надійний спокій,затишок.Десять класів Саївської середньої школи закінчив у 1986 році.Після школи навчався на тракториста- машиніста в Саксаганському СПТУ 77. Згодом закінчив школу ДОСААФ у місті Жовті Води,отримав посвідчення водія. 1987 року Олександра призвали на строкову службу,яку він проходив у Афганістані на посаді командира відділення 340 окремого ремонтно- відновлювального батальйону( дислокувався в місті Кундуз). В Афганістані отримав поранення..Після строкової служби працював у колгоспі трактористом,потім водієм на бензовозі.Після колгоспу працював у товаристві,,Дія''Сімнадцятого листопада одружився.В родинні народилося чотири доньки і син.Своїх дітей дуже любив. Олександр ніколи не ховався від труднощів та негараздів.Завжди був готовий прийти на допомогу.2014 року вирішує іти добровольцем не роздумуючи жодної хвилини коли Росія напала на Україну.На війні гинуть мої сини,я не можу бути в тилу, коли знищують молодий цвіт української нації,коли держави може не бути.Його не призивали за мобілізацією,у нього була стовідсоткова бронь.Міцно обійняв  маму, дружину, сестру, дітей і пішов добровольцем воювати.З 21 серпн2014 по серпень 2015 захищав східні кордони України від російських зайд у складі 21- ої окремої бригади охорони громадського порядку Національної Гвардії України,яка дислокувалася у секторі М ( у районі села Широкине ) Після року служби повертається до рідної домівки і своєї родини. Але не надовго.Йому хотілося спокійного,мирного життя..Але тяжкі думки вкладалися в душу,, Не можу залишатися вдома, коли ворог топче рідну землю.Впевнений,на війні можу бути корисними.28.02.2016 року підписав  контракт на 6 місяців з 93 ОМБР. А з 29 жовтня 2016 року служить в 54 окремій механізованій бригаді,у складі якої перебував на Світлодарській дузі.Брав участь у важких боях, втрачав побратимів.Після 54 ОМБР Олександр знов підписав контракт із рідною 93 бригадою,а у грудні його продовжив.Чопенко Олександр Анатолійович (Колдун)старший сержант,командир відділення кулеметного взводу 93 ОМБР відданий син українського народу  загинув 17 січня 2018 року у Донецькій області поблизу села Гранітне внаслідок кульового поранення,отриманого під час обстрілу наших позицій..Поховали воїна 21 січня у рідному селі Саївка.Указом Президента України від 6 квітня 2018 року за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені при захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України,вірність Військовій присязі та українському народові, старший сержант, командир кулеметного взводу 2- го батальйону 93-ї окремої механізованої бригади Чопенко Олександр Анатолійович нагороджений орденом, ,За мужність'' 3 ступені( посмертно).Олександр віддав своє життя за мирне небо над Україною, навіки житиме в наших серцях.