Галушко Геннадій Валерійович

Галушко Геннадій Валерійович - солдат Збройних сил України, 25 ОПДБр, учасник російсько-української війни.

Народився та проживав в м.Дніпро. Навчався в КЗО «НВК 66». Закінчив 9 класів, вступив до монтажного технікуму. По закінченню навчання проходив військову службу на навчальному полігоні «Десна». Працював в АГРО-СОЮЗІ та підрядній організації, що обслуговувала АТБ. 

Захоплювався рибалкою та любив кататися на велосипеді, ремонтувати свою «ластівку» - машину «Жигулі» - любив дивитись Marvel, робити щось своїми руками та винаходити нові речі. Взагалі він був винахідливою та креативною людиною. Знайомі й друзі казали, що у нього золоті руки. 

У нього можна було запитувати все, що завгодно, він на все мав свою відповідь. Особливо багато донька Софія дізналася від нього про автомобілі - як влаштовані, їх марки, переваги тієї чи іншої моделі.     

Батьки померли. Із найрідніших людей залишилась донька та старший син, який, на жаль, не спілкувався з ним багато років. 

Софія про батька пише так: “Тато цінив правду та справедливість. Був охайним сам і вимагав охайності від мене доньки. Був мужнім, сміливим. Не міг терпіти запізнювання, та любив, щоб все було чітко. Завжди брався за будь-яку роботу, та не боявся цього. 

Не знаю, на жаль, у деталях і подробицях про те, що відбувалось на фронті, оскільки у нас з ним були короткі телефоні розмови, в яких він лише запитував про новини в країні. 

Про мого тата завжди говорили позитивно, тому що він був гарною людиною. До нього завжди можна було звернутися з будь-яким проханням, та покластися на нього. У нього було особливе почуття гумору: для мене не всі його жарти були смішними, але треба зважати і на мій вік. 

Для мене тато був особистістю, з якої я буду брати приклад. Тому що я хочу бути такою доброю, дбайливою, сміливою, радісною, веселою та впевненою в собі людиною, як він”.