Костріченко Олег Володимирович

Оле́г Володи́мирович Костріче́нко (18 червня 1985 — 16 жовтня 2014) — сержант Збройних Сил України, учасник російсько-української війни.

Закінчив Новомосковську ЗОШ № 6, ліцей залізничного транспорту — здобув три спеціальності — машиніст тепловоза, електрик та тесля. Працював на Дніпропетровському тепловозоремонтному заводі, згодом — у магазині «Вернісаж». Відкрив свій магазин. Працював на меблевому виробництві, будівельником, їздив на заробітки.

Прийшла повістка, дружина з матір'ю її заховали, прийшла ще одна. Переховуватися відмовився.

Командир розвідувального відділення, 93-тя окрема механізована бригада. Підрозділ воював поблизу села Піски, прикриваючи «кіборгів».

16 жовтня 2014-го вояки перебували в будиночку неподалік селища Верхньоторецьке, коли почався обстріл «градами». Олег загинув під час бою від кулі снайпера — допомагав витягати з-під обстрілу пораненого побратима.

Похований у місті Новомосковськ. Без Олега лишилися батьки, дружина Аліна, донька Поліна - на той час їй було 4 роки. Наразі Поліна є активною учасницею спільноти Молодь ТАПС.

Нагороди

Указом Президента України № 282/2015|23 травня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

У Новомосковську відкрито пам'ятну дошку його честі.

У Новомосковську вулицю Фрунзе перейменовано на вулицю Олега Костріченка.

Рішенням Новомосковської міської ради № 1302 від 24 липня 2020 року присвоєно звання «Почесний громадянин міста Новомосковська» (посмертно).

Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 16 жовтня.