Савчук Андрій Вікторович

Андрій Савчук, був добровольцем батальйону «Дніпро-1». Загинув він під Іловайськом. Зараз його доньці, якій всього 4 роки, Галина Василівна знімає фільм про батька. Жінка каже, що єдиним неушкодженим органом сина після обстрілу було серце. Врятувати Андрія не вдалося. Тепер Галина Василівна намагається рятувати і допомагати іншим дітям – пораненим солдатам із зони АТО, що лікуються в клініці імені Мечникова у Дніпропетровську.

Монолог Мами Андрія 

Дата та місце народження: 23 грудня 1978 р., м. Підгородне, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область.

Дата та місце загибелі: 31 серпня 2014 р. (помер від поранень).

Звання: Рядовий міліції.

Посада: Міліціонер.

Підрозділ: Батальйон патрульної служби міліції особливого призначення ''Дніпро-1'' ГУ МВС України у Дніпропетровській області.

Обставини загибелі: Помер 31 серпня 2014 р. від поранень отриманих 26 серпня 2014 р. під час артилерійського обстрілу російськими бойовиками контрольно спостережного пункту, який розташовувався в середній школі № 14 міста Іловайськ (Донецька область).

Військова операція: Бої за м. Іловайськ.

Сімейний стан: Залишились мати, дружина та донька.

Місце поховання: м. Підгородне, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область (фото надгробку:  ).

Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 4, ряд 6, місце 1. 

Указом Президента України № 873/2014 від 14 листопада 2014 р., "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Нагороджений "Іловайським Хрестом" (посмертно).

Дружина про чоловіка: Дуже добра людина, це я бачила і це проявлялося через відношення до тварин. Розумний, мене вражали його здібності до іноземних мови, як швидко він їх міг вивчати. Любив співати, і дуже класно в нього це виходило, ми інколи проводили вечора під караоке. Талановитий в кулінарії - які смаколики він для мене готував по італійським книжкам, неймовірні смаки, незабутні смакові враження. І як мені здавалося, то найважливіше та цінне в його житті було - це його донечка Надія. З тим захистом, піклуванням, як він відносився, зміною памперсів, прогулянки, я такого не зустрічала серед чоловіків. Коли Надія народилася, він перший її одягнув та приніс до мене. Заради неї він і пішов на захист країни.