Завдяки співпраці з TAPS International, Бонні Керролл та БФ ТАПС (Україна, Дніпро), Грант Бейлі, британський військовослужбовець, провів десятки тренінгів як для цивільних, так і для військових. Виїжджав на передову до підрозділів. Його 22-річний досвід у британській армії та перебування у полоні Талібів, дали йому унікальну можливість поділитися непростим досвідом участі у різних військових операціях та навчити наших українських захисників новим навичкам, ставати більш стійкими та витривалими під час перебування у полоні росіян або в умовах бойових дій.
Під час свого перебування в Дніпрі Грант Бейлі знайшов час і приділив його нам для того, щоб більше розповісти про свій військовий досвід, включаючи перебування у полоні руху Талібан, волонтерство та навчальні програми для українців. З радістю ділимося матеріалом, адже в час, коли Україна фактично стала великим блок-постом для всього світу, який утримує російську агресію, підтримка міжнародних експертів та організацій - це великий крок нам на зустріч, щоб ми бачили, що нас розуміють і допомагають.
ПРО ВІЙСЬКОВИЙ ДОСВІД, ПОЛОН ТА ПСИХОЛОГІЧНУ ПІДГОТОВКУ
1) Розкажіть про себе і про ваш досвід служби в Британській армії.
Мене звати Грант Бейлі. Раніше я служив у британській армії. Я провів 22 роки в британській армії. Я звільнився в грудні 2005 року. Ну, перші 15 років я служив у піхоті, був у Північній Ірландії, Німеччині, на Фолклендах і в багатьох країнах Європи на навчаннях та військових операціях. А потім останні сім років я перейшов до підрозділу розвідки в артилерії і займався передовим повітряним спостереженням і наведенням артилерії на ворожі позиції. Тож це були мої 22 роки (пр.авт: Грант Бейлі - снайпер, передовий авіанавідник).
2) Як у вашій армії відбувається психологічна підготовка солдатів до різних видів випробувань під час воєнних дій?
Коли я вперше потрапив до піхоти, у тебе не дуже-то є психологічна стійкість, досвід допитів, поводження після полону як у звичайного солдата, тобі кажуть, що ти можеш повідомити свій номер телефону, релігію і тому подібне, і це для того, щоб ворог не мав жодної оперативної інформації впродовж 24-х годин. Але коли я потрапив до спеціалізованого підрозділу, я відвідував тренінг з поведінки в полоні, який був лише теоретичним. А потім я пройшов навчання з організації та здійснення втечі, де ти потрапляєш у полон, а потім потрапляєш у приміщення, де тебе допитують протягом 24 годин. Після того, як ви пройшли це, ви переходите до наступних навчальних курсів, інших допитів, а потім ви переходите до курсу інструкторів, який є практичним, а потім ви виконуєте заключну практичну частину, допитуючи певних осіб з певних підрозділів. І так я став більш стійким психологічно до думки про полон.
3) Що допомогло Вам вижити в полоні ( пр.авт - Грант перебував у полоні у Талібів кілька місяців у 2021 році)?
Очевидно, що мені допоміг мій попередній військовий досвід. Я був в Афганістані пару років як контрактник, тренувався і таке інше. Евакуювався у серпні, коли США вивели війська. А через кілька місяців мій друг запитав, чи не хотів би я повернутися до Афганістану, щоб допомогти студентам, які виїжджають з країни, під прикриттям надання гуманітарної допомоги. І я відповів: "Так, я не проти". Тож я поїхав у жовтні 2021 року, два місяці все було добре, все було чудово. Я пересувався Кабулом, робив те, що мав робити, а потім 18 грудня до мене в готель прийшла поліція і розвідка Талібану, поставила мені кілька запитань, а потім забрала мене до себе в камеру. Спочатку мене відвезли у відділок, який знаходився всього за 15 хвилин їзди від готелю. Я все одно знав Кабул, тому знав, де я, а потім нас усіх посадили в кілька машин. Я подумав: "Вау, мене відпускають. Це чудово. Не пощастило. Мене відвезли в інше місце, а потім я йшов по доріжці, а потім вони поставили мене на коліна на траву, і це те, про що я чесно подумав - добре, вони збираються мене вбити. І я подумав, що ми всі бачили, що таліби роблять з людьми. Тож, я подумав: "Добре, вони мене вб'ють". Потім зайшли до кабінету начальника, забрали всі мої документи, поставили мені кілька запитань.
4) Ви спілкувалися з нашими українськими бійцями, які перебували у полоні росіян. На вашу думку, є різниця віж талібанським полоном і російським?
Історії, які я чув від солдатів, з якими я зустрічався, і зі ЗМІ, з вашими солдатами, чоловіками і жінками, і з вашими цивільними особами, які потрапили в полон, поводяться набагато гірше, ніж зі мною поводилися.
ПРО СПІВПРАЦЮ З TAPS ТА ПРОЄКТИ ДЛЯ РОДИН ПОЛЕГЛИХ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ
5) Розкажіть про вашу зустріч з TAPS з самого початку, коли це було, хто для вас Бонні Керролл і чому ви вирішили допомагати цій організації? Тому що TAPS - це Сполучені Штати Америки. Ви - з Великобританії.
До цього я працював волонтером у Сомалі. Я був менеджером з безпеки в компанії, яка працювала в Могадішо. А потім Бонні та її команда приїхали до Могадішо і зупинилися в моєму корпусі в міжнародному аеропорту Могадішо. Я супроводжував Бонні у складі команди охорони до кількох районів міста. І з того часу ми ніби як познайомилися, знаєте, коли вона розповіла мені про TAPS, і я сказав, що хотів би стати інструктором, медичним інструктором або зробити щось, чим я можу допомогти TAPS в Україні. Тож я думаю, що десь через місяць мені запропонували: "Так, якщо ти хочеш стати волонтером, ми візьмемо тебе до нас на роботу". Це було десь три місяці тому, тому що перед тим, як я приїхав в Україну, я поїхав до Буркіна-Фасо як волонтер TAPS, проводив медичні тренінги для тамтешньої спецполіції, тому що вони також ведуть війну проти тероризму. А потім одразу сюди.
6) Чому ви вирішили приїхати саме в Україну? Адже у нас зараз одна з найжорстокіших воєн у світі.
Так, але це і є причина, тому що Україна потребує всілякої підтримки, яку ми можемо надати. І я думаю, що наявність американських волонтерів, британських волонтерів, усіх з Європи привертає увагу більшої кількості людей, які кажуть: "О, хлопці з Великої Британії тут". А чому так? Тому що чим більше допомоги на міжнародному рівні отримує Україна, тим краще для України. Я працював тут раніше, у 2022 році, після того, як мене звільнили з Афганістану, і я працював у Києві в компанії, яка проводила медичні тренінги для неурядових організацій. Тож у мене вже був такий досвід, і я знав, що хочу передати більше знань, і саме тому я тут.
7) Розкажіть про ваші враження від команди ТАПС (Україна) і як ви бачите подальшу співпрацю та проєкти для навчання і допомоги?
Я знаю, що Бонні та решта команди TAPS тут займаються психологічною підтримкою та допомогою пораненим воїнам, їхнім сім'ям, дітям. Я бачив тут досить жваву атмосферу, і мені було приємно бачити дітей, які сміються і радіють, грають в ігри, дружин, подруг поранених воїнів або тих, хто приніс малюнки, або тих, хто брав участь у заняттях. Приємно бачити, як люди посміхаються, як люди веселяться, але все одно є те, що залишається в глибині душі. Для військових я проводжу чотириденну програму, два дні тактичної медицини, тобто тактичної допомоги пораненим у бою, а потім ми переходимо до тактичної сторони. Спостереження, засідки, зачистка окопів, зачистка будівель - все те, що відбувається щодня на фронті. Хлопці, яких я тренував або яким я допомагав минулого тижня, - це ветерани бойових дій, які повернулися з фронту і тепер вони бригадні інструктори. Всі вони пройшли навчання в Німеччині або Великобританії, але дещо з того, що їм було показано, не відповідало умовам цієї війни. Тож ми всі зібралися разом, обговорили, як ми хочемо навчати, і це було дуже вдало. Ми отримуємо чудові відгуки, TAPS отримує чудові відгуки про те, чого ми досягли цього тижня і наступного тижня досягнемо також, а через тиждень я планую поїхати до пункту збору поранених, щоб надати там свою допомогу. Тож їду туди і буду допомагати як медик, щоб передати досвід і побачити, що там потрібно.
10) Це дійсно дивно, коли хтось з інших країн, або як ви, хоче приїхати в Україну і залишитися тут, в той час, як мільйони українців ідуть звідси, намагаючись знайти краще життя. Що для вас TAPS? Це як сім'я, як спільнота, яка близька вашій душі. Чому ви вирішили бути з цією організацією? Через філософію, через ідеологію?
Бонні - це та сама тяга. Вона описала таку неймовірну роботу, яку робить Україна, що я не міг не погодитися стати волонтером. Вона розповіла мені про програму, яку роблять для сімей і таке інше, і що солдати були б вдячні за додаткові тренінги або просто якісь поради.
Ось це і є найвизначніше для мене - ТАПС Україна, що ви робите для всіх.
ПРО УКРАЇНСЬКИХ ВІЙСЬКОВИХ, НАВЧАЛЬНІ ПРОГРАМИ ТА ПЕРЕМОГУ УКРАЇНИ
11) Що ви можете сказати про наших українських захисників, хто вони, чому вони такі мотивовані. У вашій країні не було такого досвіду, коли одна країна намагалася вбити вашу націю. Що ви можете сказати про наших українських захисників?
О, солдати, захисники. Вони такі завзяті. Коли я тренував інші країни, інших солдатів, які не перебувають у стані війни, вони ставляться до цього якось буденно. А українці ставляться до всього дуже серйозно, тому що будь-яку нову інформацію вони або відразу відхиляють, або вважають, що це не підходить, або - так, це гарна ідея. Вони слухають кожне слово, а потім застосовують це на практиці протягом тижня, тому що наступного дня вони можуть бути на фронті. Тож вони ставляться до всього серйозно. І це приємно бачити
8) А які ваші плани щодо України в майбутньому? Ви хочете закінчити цю програму і поїхати до себе додому?
Я тут до перемоги. Вона буде, вона неминуча!
Подивитися повну версію відеоінтерв'ю на нашому каналі: ТАПС
Журналіст: Катерина Леонова
Оператор та режисер монтажу: Дмитро Петрук
Виробництво: OKO production
.
