«Зростання заподіює біль. Зміни болять. Але ніщо не зрівняється в болі з тим, щоб застрягти там, де вам не місце» (Менді Хейл)
Колись коли Михасик був маленьким, Марина часто думала, що життя в декреті - це як день бабака. Але вона врешті дуже сумувала за цими трьома роками. Потім садочок і школа. Михасик вже й сам рвався з дому у справах. То плавання, то музика, то боротьба. Лише коли хворів, Марина з радістю лікувала і доглядала, щоб трошки більше дати йому уваги та любові...Коли він в 22 роки заявив, що піде добровольцем захищати країну, вона змирилася. Такий він був. Вольовий і справедливий. Після його втрати...вона закрилася в усіх сенсах. Щодня вона з жахом прокидалася і зі сльозами лягала спати. Ані чоловік, ані її сестра не могли нічого зробити. Вона проживала день бабака, але без майбутнього. Вона так і сказала своїй подрузі: Колись я думала, що декрет - це пастка. Тепер я сама себе загнала в пастку. Тільки тоді в мене було майбутнє. Я раділа, як син стає дорослим і сміливим. А тепер...я не бачу завтра. Нема сина, нема життя...Та я хочу знову жити, бо Михасик віддав за це своє життя. Наступного дня вони поїхали в групу підтримки для матерів загиблих військових. І там вперше вона відчула, що бачить майбутнє в іншому світлі...
- Іноді люди, що сумують за померлим, відчувають себе в глухому куті. Їм здається, ніби вони нічого не можуть вдіяти зі своїм горем. Постійне почуття депресії, гніву, неорганізованості, млявості й ще багато чого. Вони можуть міркувати про одну й ту ж ідею тижнями.
- В горі є такий концепт, якому я (авторка - Бонні Керролл) люблю навчати. Він називається «спотворення».
- Після втрати, коли ви чесні і відкриті своєму горю, активно працюєте над цим, ви створюєте рух. Іншими словами, смуток перетворює ваші емоції в дії. Я використовую термін «спотворення», щоб описати можливість відчувати зміни та рух. Вас повинно зачепити те, що ви відчуваєте, ви повинні виражати ці почуття. Якщо ви не дозволяєте собі відчувати та виражати це, ви не зможете змінитися.
- Замість цього ви потрапите прямо в глухий кут.
- Перебування в глухому куті горя значить, що вам потрібно знайти більш ефективний спосіб висловлювати все, що ставить вас в глухий кут. Говоріть про це з іншими. Записуйте це в щоденник. Зверніться до фахівця. Продовжуйте пробувати різні підходи, поки не відчуєте себе добре.
- Не чекайте, що приборкати ваше горе вдасться швидко. Швидше за все, знадобиться багато місяців і років, щоб просунутися далі ваших найважчих симптомів горя. Але не думайте, що можна просто пустити все на самоплив. Ви можете вийти з глухого кута! Попросіть когось про допомогу, розкажіть про те, що ніби ходите по колу, але хочете вийти з нього...
Порада дня:
Якщо ви відчуваєте себе в глухому куті, розкажіть про це комусь сьогодні ж.
