ШІСТЬ ПОТРЕБ СМУТКУ

ПОТРЕБА ДРУГА: ПРИЙМІТЬ БІЛЬ ВТРАТИ

 - Я не хочу про нього говорити, мені болить, - каже Ігор. А потім відштовхує маму і біжить до своєї кімнати.

- Ігорю, відкрий двері, але якщо не хочеш, давай я просто буду з тобою говорити, - мама опускається на підлогу біля синової кімнати. І через хвилину продовжує.

 - Всім дуже болить, коли хтось помирає, мені теж важко, і сестрі твоїй, вона ж менша за тебе. Давай разом згадаємо щось хороше про батька. Наприклад, як він завжди купував одне і те саме морозиво, хоча всі люблять різне. Щоб ніхто не ображався і не їв чуже. Або як ми подорожували на море, і він забув свою валізу вдома і ми замість моря спочатку поїхали в магазин. А ще ось…якось я його просила купити тобі ковзани на новий рік, а він купив велосипед…і сказав, що це краще.

- і це мій найкращий велосипед у всьому світі…- схлипує Ігор, відкриває кімнату і притискається до мами. Вони разом плачуть. 

«Лікування від болю - біль» (Румі, з книги «Зцілення зболеного серця після воєнної смерті. 100 практичних порад для рідних та друзів», Бонні Керролл, Доктор Алан Вульфелт»)

Друга потреба смутку вимагає розуміння втрати - чогось, що ми робити не хочемо. Легше її уникати або душити, ніж з нею зіткнутися.

- Одна через прийняття болю, ви зможете легко це робити.

- Треба повільно дозувати прийняття болю

- Якщо впустити весь біль відразу, то пережити її буде неможливо

- Наприклад, люди з хронічними фізичними болями навчені розслаблятися і приймати біль у поточний момент часу. Якщо протистояти чомусь, то це явище має властивість ще більше посилюватися. 

- Отже, не треба боротися або уникати, прийміть її порціями й рухайтеся так, ніби переходите з темряви у світло.

Порада дня: приміть біль вже сьогодні. Як саме? Сядьте і міркуйте про неї 15 хвилин.  І поділіться цією практикою з тим, хто не намагається вас відвернути, а навпаки, готовий теж говорити з вами про втрату.

Авторка: Катерина Леонова