Яна і Маркіян не встигли одружитися, але коли він пішов на війну, через місяць вона вже знала, що носить під серцем доньку. Він телефоном зробив їй пропозицію і за три місяці мало відбутися весілля в мальовничих Карпатах. На четвертому місяці вагітності замість весільної сукні, Яна вдягла чорну сукню, щоправда, в білу квіточку. Все ж таки вона хотіла хоч трошки бути радісною, адже всередині - дитя, яке має тепер відчути любов двох батьків. Яна дуже боялася, що Іванка ніколи не згадуватиме про батька, бо не знала його. Після народження доньки, вона взяла собі за правило  розповідати хороші історії про батька. Коли Іванці виповнилося 4 роки, вона прибігла до мами й з гордістю повідомила: "Сьогодні в садочку я розповідала про батька Героя і про те, що всі хлопчики, з якими я дружу, мають бути як мій тато..."

«Я сумую про неможливі завтрашні дні. Я сумую, що Бог узяв не мене, а тебе»

(Невідомий. "Зцілення зболеного серця після воєнної смерті. 100 практичних порад для рідних та друзів», Бонні Керролл, Доктор Алан Вульфелт).

Переважно на війні гинуть молоді люди -  їх більшість.  Отже, їхні матері та батьки, діти та дружини сумують про те, чого вже ніколи не буде. Ці люди ніколи не будуть у гідних стосунках, деякі вже ніколи не одружаться, не матимуть дітей, не створять свої власні родини, не приїдуть в гості до літньої мами на день народження.

Їх партнери, які залишаться, можливо, хотіли б мати дітей з цією людиною, але тепер занадто пізно. В інших ситуаціях діти вже є, але вони  не знатимуть свого батька. Батьки журяться про те, що ніколи не будуть на весіллі й  не матимуть онуків, яких ніколи не буде.

Сумувати про минуле нормально. Зрештою, коли вмирає кохана людина, втрачається не тільки сьогодення з нею, а й майбутнє, яке ми уявляємо або мріємо.  Коли вмирає молода людина - це майбутнє обіцяло довгі роки любові, сміху і радості, зустрічей і розмов. Авжеж, є що втрачати і чого ніколи не станеться.

Так само у випадку з вашими думками й почуттями про втрату минулого, яке було, діліться  сумом про втрату майбутнього, на яке ви сподівалися. Це звільнить простір для створення чогось нового, якогось іншого майбутнього. Говоріть із людьми, які про вас піклуються. Будьте відкритими й чесними з іншими. Навіть якщо ви мама, яка не зможе народити більше сина через вік. Навіть якщо ви дружина,яка вже була вагітна сином, але чоловік не зміг його побачити через смерть на війні. 

Порада дня: Розкажіть комусь близькому про сум за минулим і про сум за майбутнім. Вам стане легше.

Джерело:

"Зцілення зболеного серця після воєнної смерті. 100 практичних порад для рідних та друзів», Бонні Керролл, Доктор Алан Вульфелт».

Авторка тексту: Катерина Леонова