«Не переживайте через незначні речі … а всі речі - незначні» (Річард Карлсон)
Аня точно знала, що за кількістю людей, далеких та близьких, рідних та друзів, після втрати чоловіка ще ніколи раніше стільки допомоги та уваги вона не отримувала. Бо звикла все собі робити сама. Тільки чоловіку дозволяла проявляти до себе увагу.
Спочатку їй було це дивно, потім незручно, потім вона відчула провину, що люди їй перераховують гроші й присилають навіть власноруч спечені пироги. Один колега з роботи подарував їй сертифікат в спортзал і басейн з листівкою "Рух - це життя, я хочу, щоб ти жила довго і була здоровою". Брат подарував їй карток на паливо, напевне, на рік, хтось навіть купив їй поїздку на море в Турцію, а мама з татом оплатили дитячий садок для дітей на рік вперед. Її перукарка подзвонила і запропонувала всі послуги безкоштовно...Аня не знала, що з цими дарами робити.
До неї приїхала сестра і порадила, щоб та написала хороший пост на фейсбук про те, що вона не може зараз всім особисто відповісти, але вона вдячна кожній людині, хто з добрими намірами входить в її життя аби вона також продовжила жити. Аня так і зробила, після цього, її серце заспокоїлося, адже це був щирий текст подяки за добро...
Коли ми сумуємо, нам треба виробляти співчуття до себе. Нам необхідно бути добрими і ніжними щодо себе.
Якщо вам потрібно писати подячні записки тим, хто подарував вам їжу, дав пожертву чи зробив іншу добру справу, ми хочемо нагадати: робіть усе, що вам треба для виживання в цей момент, і це нормально.
Якщо написання подячних записок допомагає вам відчувати себе краще і працювати над горем, то пишіть їх. Але якщо сама ідея їх написання наповнює вас почуттям провини й відчаю, то не варто. Люди, які про вас піклуються, розуміють: зараз у вас є набагато важливіші справи, ніж написання записок вдячності.
Замість особистих рукописних записок можна вибрати групового електронного листа, пост у соціальних мережах до всіх, листівки до свят або прості СМС.
ПОРАДА ДНЯ:
Якщо запізнілі подячні записки змушують вас нервувати й ви не можете відпустити цю тривогу, поговоріть про це сьогодні ж з другом або членом сім’ї. Попросіть допомоги.
