«Ніхто більшої любові немає над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх» (Євангеліє від Івана 15:13). 

Андрій потрапив у шпиталь після звільнення їх підрозділом окупованого ворогами міста. Він був важкопоранений і довго приходив до тями. Коли нарешті зміг сам дихати і підійматися,  спитав у лікаря про побратима Сергія і дізнався, що той загинув. Багато місяців потому, повернувшись знову на фронт, Андрій бачив один і той самий сон, в якому Сергій приходив до нього і питав: «ну як же так?»  І це було дуже важко, адже Андрій відчував провину, що не зміг ніяк допомогти другу…»

•  Якщо ви служили у війську разом з тим, кого втратили, то поради цієї книги не дуже вам підходять, бо втрата побратимів - це не така ж втрата, як коли ви цивільний і втратили рідного на фронті.
• З багатьох причин життя і робота військових дуже важка. Але ніщо не може бути важче, ніж гибель друга по службі, за якого ви відчуваєте відповідальність.
• Якщо ви стали свідком гибелі або навіть були недалеко, вам варто пропрацювати цю ситуацію. Жодна людина, навіть добре тренований військовослужбовець, не може пройти через такий жах без психологічних або духовних страждань.
• Навіть якщо в момент смерті ви не були поруч, у вас є потреба поговорити, бо можете відчувати провину та злість на себе. Але ви належите до військової культури й правил, які можуть змусити вас ховати або заперечувати ваше горе. 

Порада дня: Якщо ви поранені, ви звернетеся до лікаря? Так само із почуттями, якщо вони повторюються і болісно впливають на ваше реальне життя, ви мусите визнати, що вам довелося пережити важкі емоції та травму. І вам потрібна емоційна та духовна підтримка від тих людей, яким можете довіритися. Це може бути психолог або капелан. І чим далі ви будете нехтувати вашим горем, тим гірше. Не бійтеся говорити про ваші важкі почуття щодо гибелі побратима.

Авторка: Катерина Леонова

На основі книги «Зцілення зболеного серця після воєнної смерті. 100 практичних порад для рідних та друзів», Бонні Керролл, Доктор Алан Вульфелт».