«Ось одна з найгірших речей, пов'язаних зі смертю людини, яку дуже любиш. Це відбувається кожного ранку» (Анна Куіндлен, з книги «Зцілення зболеного серця після воєнної смерті. 100 практичних порад для рідних та друзів», Бонні Керролл, Доктор Алан Вульфелт»).
Павло щоранку прокидався у своєму дитячому ліжку, яке для нього купував батько, дивився на шпалери, на яких зображені космічні кораблі, планети та зірки, і згадував, як вони разом гралися в цій кімнаті....
Сонце, яке вперто заглядало в кімнату щоранку, бо вже скоро мала настати весна, не тішило його. Він підходив до свого щоденника, перевертав чергову сторінку і ставив цифру. Сьогодні це було 100 днів. І дописував одне слово: «Чому?» Павлу було лише 11-ть, але він багато читав в інтернеті про політику і про війну, про полонених і про їх звільнення, шукав новини, в яких можливо є прізвище батька.
Він все ще не вірив, що та купка квітів на цвинтарі - це могила батька. І кожного ранку він питав себе: «Чому батько загинув? Як я можу його повернути…». Після того, як він поїхав у табір в Карпатах для діток, які теж втратили батьків, його щоденник змінився. Він більше не писав день і питання, а намагався описувати хороші спогади з їх спільного життя. Вони мріяли разом піти у гори.
- Смерть людини, яку дуже любиш, це страшно, але ще страшніше, якщо смерть була насильницька. А усвідомлення травматичних аспектів смерті, скоріш за все, загострять ваше горе.
- Як ми вже казали, горе - це набір думок і відчуттів, які з’являються всередині вас після чиєїсь смерті.Туди входять думки і відчуття про обставини смерті.
- Цей аспект горя може відбирати більшу частину вашої енергії, особливо спочатку.
- Навіть згодом, після того, як ви зрозуміли природу смерті, цей аспект завжди буде істотною частиною вашого горя.
- Пам'ятайте: ваше почуття травми повинно бути висловлено, як почуття горя. Ваша травма - це частина вашого горя, і над цим теж варто сумувати.
Першого червня, на свій день народження, Павло написав у щоденнику: «заради тебе я піду в гори, з друзями, щоб ти пишався мною!».
Він взяв зателефонував другові і спитав: «Ти вже збираєш рюкзак?»
Порада дня: якщо сьогодні, або коли-небудь іще, ви відчуєте себе погано, і горе буде настільки болючим і жахливим, що ви не зможете з ним упоратись, прийміть це як знак і зателефонуйте другу, зверніться до фахіцвця - лікаря або психолога. Всі методи потрібні, щоб продовжувати жити.
Авторка: Катерина Леонова
Джерело: «Зцілення зболеного серця після воєнної смерті. 100 практичних порад для рідних та друзів», Бонні Керролл, Доктор Алан Вульфелт»