TAPS-Ukraine

ГОРЕ - БЛИЗНЮК ЛЮБОВІ

image

«Правда в тому, що у підсумку, горе - це ціна, яку ми платимо за любов» (Е.Буккіанері, з книги «Зцілення зболеного серця після воєнної смерті. 100 практичних порад для рідних та друзів», Бонні Керролл, Доктор Алан Вульфелт»).

Одного дня Дарина вирішила поїхати у Львів сама. Колись восени після весілля вона з Миколою поїхали саме туди. Осінь здавалася їм особливо романтичною. Молодята блукали затишними вулицями, мовчки сиділи і пили каву з шоколадом під жовтогарячими деревами, а потім - танцювали вночі на Замковій горі після пляшки вишневого лікеру.  Це було абсолютне щастя - набутися разом перед його виїздом на фронт. Тепер Микола міг лише з фотографії дивитися на неї -  він загинув через пів року під Бахмутом.  Вона зазирнула  у старе повідомлення від чоловіка: «Дарина - ти мій дар відчувати радість і смуток. Тільки так я живий». Тепер вона осягнула, що лише відчуваючи справжнє щастя, можна зрозуміти й справжнє горе. Послідовність цих почуттів неважлива, головне, щоб вони були. Вона вирішила поїхати у Львів саме з цієї причини: відчути горе від втрати Миколи, блукаючи тими самими шляхами. Це був абсолютний смуток - бути там, де було щастя на двох. Лише дорогою додому вона посміхнулася і промовила пошепки собі: «Я радію, що цей смуток не відчуваєш ти, мій коханий…» 

 

  • Коли людина втрачає когось важливого, до якого була прив'язаність, вона журиться. Коли ви втрачаєте щось, що має значення у вашому житті, ви відчуваєте горе. Горе - це сіамський близнюк любові.
  • Не може бути любові без горя. Одного дня, дозволивши любові увійти у ваше життя, ви також запрошуєте у нього горе. Як і у монети, в цій ситуації дві сторони.
  • І тут варто думати таким чином: якщо любов - це привілей, то горе - також. Тільки в контрасті життя відчувається повним. І хоч світ ніколи не був чорно-білим, адже насичений мільйонами відтінків, саме любов і горе дають нам натхнення жити далі й шукати сенси свого життя. 
  • Отже, якщо ви переживаєте воєнну втрату, згадайте, що колись ви прийняли потребу любити та своє право на це.  Тепер ви мусите прийняти горе так само.

Порада дня: Просто зараз закрийте очі. Дозвольте думкам про горе і смуток омити вас, ніби дощем.Впустіть їх в серце. Можливо, ви хочете плакати. Можливо, ви відчуваєте безсилля. А потім - розкажіть про це комусь, поділіться вашою реакцією на відчуття горя. 

Джерело:

"Зцілення зболеного серця після воєнної смерті. 100 практичних порад для рідних та друзів», Бонні Керролл, Доктор Алан Вульфелт».

Авторка тексту:

Катерина Леонова