Інколи Марині здавалося, що вона згадала все про свого батька. Мама їй теж багато розповідала, але в якийсь момент зізналася, що скоро спогади закінчаться. Проте, Марина не здавалася, їй було 16 і вона завзято вивчала історію і психологію, перед вступом в Могилянську академію. Одного разу їй спало на думку, що спогади про полеглого воїна тільки у форматі родини - це дуже обмежено. Відтак, вона склала список всіх його колег, друзів та побратимів і почала проводити інтерв'ю телефоном або у скайпі. І саме після цього вона зрозуміла, що її батько Василь був ще більш різноманітним та цікавим. Адже до вторгнення він керував медіахолдингом, а значить мав великі зв'язки. У віці 17 років Марина опублікувала першу статтю на відомому сайті про батька, після якої вирішила написати книгу: "До і Після тебе", в якій описувала не тільки його життя до загибелі, але і після - свій шлях пошуку цікавих історій в житті, роботі та службі свого батька, які б надихали інші родини шукати інформацію про рідних. 

«Спогади – ключ не в минуле, а в майбутнє» ( Коррі Тен Бум)

У вас більше немає можливості створювати нові спогади з померлим чоловіком. Цю неприємну реальність треба усвідомити і прийняти.

Але ви можете збирати спогади тих, хто знав і любив цю людину. Чим більше ви будете просити поділитися цими спогадами, тим більше пізнаєте щось нове, пов’язане з коханою людиною.

Поговоріть з друзями дитинства, з його вчителями й сусідами. Почніть розмову з його товаришами по службі або колишніми цивільними співробітниками. Скажіть їм, що хочете збирати нові спогади. Це все робиться для вас і вашої родини.

Записуйте все почуте в спеціальний блокнот або, з дозволу співрозмовника, записуйте розмови на диктофон.

Будьте готові почути історії, які викличуть як щастя і любов, так і злість, смуток, жаль та інші непрості емоції. Збирайте все нові спогади і насолоджуйтеся ними. Вони дорогоцінні.

ПОРАДА ДНЯ:

Почніть полювання за спогадами вже сьогодні. Надішліть груповий електронний лист друзям – попросіть розповісти по одному спогаду.