Ми зустрілися з Настею на заняттях з йоги. Нас всіх об'єднувала одна біда - горе через втрату близьких на війні. Тільки я втратила хлопця, а вона - сина. Виявляється кожна людина, яка потрапила на війну або постраждала через війну, рано чи пізно починає шуктати відповіді у Вищих сил, різних релігій або магічних вчень. Навіть переконані атеїсти починають вірити в те, що після смерті є хоч невеличкий, але натяк на те, що кохана людина бачить або відчуває наші молитви й наше кохання.
- Я шукала свого сина у капеланів і священників, у храмах і церквах, у психологів і психіатрів, у езотериків і в подорожах по священних шляхах…Ніхто не знає, де він насправді. А якщо вірити всім відразу, то він усюди…
- І як ти живеш з цим?
- Нелегко. Але я знайшла його, все простіше, ніж я думала…
Настя поклала руки на область серця. І посміхнулася, а потім тихо додала:
- Я носила його під серцем, коли була при надії, і все життя теж він був у серці, то чому б він мав зникнути звідти?
На цих словах я теж подумки згадала, як хотіла піти в монастир, в дальнє плавання і не вернутися, закритися у хижині десь в лісі і там зустріти старість, а згодом відчула, що цим лише роблю гірше собі, адже мій чоловік точно б не хотів для мене ізоляції, бо казав одну фразу впродовж наших стосунків: «я люблю життя і хочу, щоб ти його теж любила, інколи зазираючи у серце, де є частинка мене»…
***
«У будь-який момент у вас є вибір, який робить вас або ближче до вашого духу, або далі»
(Тхік Нхат Ханх. З книги "Зцілення зболеного серця після воєнної смерті. 100 практичних порад для рідних та друзів», Бонні Керролл, Доктор Алан Вульфелт )
Перш за все, смуток — це духовний шлях душі і серця.
Горе і втрата ведуть вас до розуміння того, чому люди живуть і вмирають, що надає значення їхнім життям.
Наша мова може сформувати незліченну кількість духовних питань.
Ви можете прийняти свою духовність багатьма способами та багатьма практиками: молитва, поклоніння, медитація і т.д.
Ви можете розвивати її в багатьох місцях: на природі, в церкві, храмі, мечеті, монастирі, на килимку для йоги або за кухонним столом.
Ніхто не «дасть» вам духовність. Навіть якщо ви берете духовне розуміння і напрямок з певної релігійної традиції, ваше розуміння унікальне, воно видобуте через самодослідження, рефлексію та духовну трансформацію.
Обирайте те, що вам ближче…йдіть своїм шляхом.
Порада дня:
Якщо ви відвідуєте місце поклоніння або точку, де ви відчуваєте себе ближче до Бога, підіть туди сьогодні. Якщо такого місця немає, то відвідайте людину, яка здається вам високодуховною. Розпитайте її про те, як вона пізнала свою духовність. Іноді ідеї інших людей дають нам саме те, що треба, щоб поліпшити нашу духовну турботу про себе.
