«Розповідати історії про тих, кого ми втратили - єдиний спосіб дійсно їх не втрачати»
(Мітч Албом)
Лариса обожнювала розглядати альбом, який придбала до народження сина. Там вона берегла перше волосся, яке зістригла до року Андрію. Потім додалось близько 300 фотографій трьох перших років життя. Ще вона берегла браслет з ручки, де було його ім'я, вага, зріст і дата народження. Коли сину виповнилося 25-ть вона нагадала йому про цей альбом, і він кілька годин розглядав мовчки. Потім підійшов і обійняв її зі словами: "Мам, дякую. Якщо я загину, продовжи його для моїх дітей. Тільки, напевне, купи коробку для моїх боксерських рукавичок і нагород, не забудь туди покласти мої улюблені цукерки й книгу з віршами. А ще - мої фотографії з побратимами, які стали для мене як родина. Нехай діти будуть знати, що віра і спільні ідеали інколи зближують абсолютно незнайомих людей...І ще, там має бути прапор України, який мені підписали на річницю визволення селища Піски в 2014 році".
В 2024 році Андрій загинув під Харковом. За 10 років з того часу, як він брав участь ще в обороні ДАПу його діти виросли, а фотографій, нагород і прапорів стало в десять разів більше. Незмінними залишилися тільки його улюблені цукерки "Ромашка". Лариса купила не просто коробку - це була виготовлена на замовлення скриня з двома викованими ручками. На дні скрині лежав альбом з першим волоссям і слідами від його ніжок у 7 місяців, коли він вперше зробивкроки...Скриня була напівпорожня. І їй було сумно, що Андрій прожив так мало...
В суботу до неї приїхали онуки з двома валізами. Вона пожартувала: "Вас мама вигнала?" А коли вони відкрили їх, то там було те, про що вона ще не знала: уламки збитої сином російської ракети X-59, яка летіла на школу, а ще були навушники та 50 листівок від дітей, яких він врятував від гибелі. Були ляльки-мотанки від волонтерів і маленька старовинна іконка від капелана, який бачив її сина ще живими на полі бою. Були книги, які він читав на фронті і були сліди його величезних рук на картонці з підписом "Мам, я вже великий, але люблю тебе так само, як і в перші хвилини свого життя".
Цілий день вони складали важливі речі в скриньку. А коли закрили, зрозуміли, що жодні речі не вернуть їм всім Андрія, але така спільна робота над пам'яттю дала їм спокій. Тепер вони точно знали, що про Андрія будуть пам'ятати навіть їх праонуки.
***
Створення альбому для фотографій і пам'яток про померлу людину може стати дуже корисним заняттям.
Ви можете зібрати там свідоцтво про народження, шкільні роботи, вирізки з газет, локони волосся, старі листи, військові нагороди, некролог і таке інше. Нехай там буде все, що допомагає вам розповісти історію про прекрасне життя.
Зателефонуйте людям, які любили загиблого і попросіть їх дати фото або написати записку.
Зробіть маленьке відео і залийте на youtube, створіть кюар код і додайте його в альбом - це оживить ваші спогади.
Періодично додавайте щось, про що згадаєте - книга або написана цитата, улюблена іграшка або малюнок.
Напишіть листа про вашу близьку людину.
Порада дня:
Купіть альбом або сувенірну коробку сьогодні. Не забудьте придбати й потрібні матеріали, наприклад, файли або рамки для фото, клей, ножиці тощо.
Авторка: Катерина Леонова
На основі книги «Зцілення зболеного серця після воєнної смерті. 100 практичних порад для рідних та друзів», Бонні Керролл, Доктор Алан Вульфелт».
