«Надіслати лист – хороший спосіб відправитися кудись, не рухаючи нічого, крім свого серця»
— Філліс Теру
Тамара довго не могла знайти слів, щоб висловити біль утрати після загибелі чоловіка, але одного дня вона взяла ручку і почала писати.
Спочатку вона написала великого листа коханому чоловіку, про те, яким світлом і щастям він був і залишається для неї, про те, як вона сумує, але хоче почати нове життя з пам'яттю про нього, бо він був завжди веселим і не любив нудьги та суму...Потім вона прочитала цей лист йому на кладовищі, а коли йшла додому, то легенький вітерець приніс їй на руку гілочку з весняними квітками абрикосів. Рома, її чоловік, завжди дарував їй такі гілочки на початку весни. "Хіба не знак?" - вона зраділа і принесла її додому. Потім почала писати ще листи...
Вона звернулася до побратимів свого чоловіка. У кожному листі вона дякувала їм за те, що вони були поруч із ним у найважчі моменти, що підтримували і допомагали йому. Вона писала про те, що, хоча Роми вже немає, вона відчуває тепло його спогадів у їхніх словах і історіях. Її листи стали своєрідним містком між минулим і теперішнім, допомагаючи не лише їй, а й побратимам, які теж сумували за своїм другом.
З часом Тамара зрозуміла, що є ще одна людина, якій вона має написати,— її син Андрій. Після смерті батька він відійшов від неї, вчився і теж готувався до війни, ніби тікаючи від болю, що став між ними стіною. Вона довго думала, як знайти до нього правильні слова, і зрештою просто написала від серця. Вона згадувала, яким люблячим був його батько, як пишався сином і як мріяв, щоб він був щасливим. Тамара написала, що дуже сумує за ним і хоче його побачити, що для неї він-найцінніше, що залишилося від Роми. І вона дякує йому за те, що він у них народився 19 років назад.
Відправивши листа, вона недовго чекала відповіді. Одного дня на телефон прийшло коротке повідомлення: «Мамо, я теж скучив. Давай зустрінемось». Від цих слів у неї потекли сльози, але це були вже не тільки сльози втрати, а й надії. Листи, написані з болю і вдячності, допомогли Тамарі знайти шлях назад до життя- і до їх з Ромою сина.
***
Іноді вираження думок і відчуттів у письмовій формі допомагає нам краще їх зрозуміти.
Напишіть листа померлій людині, розкажіть про те, як ви себе почуваєте з моменту втрати. Спробуйте наступні фрази:
Найбільше я сумую за ...
Хотів би я сказати або не сказати про ...
Найскладніше для мене зараз ...
Я хотів (ла) би попросити тебе ...
Прочитайте свого листа вголос на кладовищі або перед фото померлої людини.
Ви можете написати і листа собі від імені померлої людини.
Уявіть, що ця людина пише вам з небес. Що б вона вам сказала? Що порадила б вам робити до кінця життя?
Напишіть листа Богові, розкажіть йому про те, що ви відчуваєте.
Напишіть вдячні записки всім, хто допомагає вам, і хто був близький з померлою людиною.
ПОРАДА ДНЯ:
Напишіть листа живій людині, чому вона для вас важлива або всім тим, хто для вас важливий. Можливо, такими листами ви зможете поновити спілкування з тими, хто для вас важливий і для кого ви важливі.
