«Вона була здивована горем, його постійністю, миттєвістю та невідворотним  фізичним болем» (Мішель Лейшелез, з книги «Зцілення зболеного серця після воєнної смерті. 100 практичних порад для рідних та друзів», Бонні Керролл, Доктор Алан Вульфелт»)

Щоранку Євгенія, мама Сергія, який загинув  пів року тому під Бахмутом, прокидалася о 7 годині, пила каву натщесерце, дивилася на фотографію дитини, подумки обіймала його, а потім плакала, притискаючи до себе  дитячу футболку сина.  Рік тому вона вийшла на пенсію, щоб волонтерити заради сина. А тепер вона просто слухала новини з фронту або читала фейсбук - пости про підрозділ, в якому служив син. Раділа успіхам у знищенні ворожих сил… Потім у неї починала боліти голова, і вже по обіді, замість того, щоб вийти на вулицю чи в магазин, їй нестерпно хотілося спати. Вона не снідала і не обідала, лягала і спала до  вечора. Ввечері пила чай, читала новини з фронту… Здавалося, що з 7 до 12:00 вона проживала цілу вічність, а втома підступно валила її у ліжко. Коли вона завітала все ж таки до лікаря, виявилося, що у неї впав гемоглобін. Єдина порада, хоч вона і чекала якогось діагнозу, була така: треба їсти за графіком тричі на день і хоча б годину гуляти вулицею.  «Так більше не може бути...я ж не жива» - вона набрала номер сестри, яка вже давно кликала на свою дачу-ферму, адже скоро весна і треба починати польові роботи, бо онуків не буде чим пригощати. За кілька тижнів Євгенія змогла не просто їсти тричі на день, а навіть додала шоколад, мед та горіхи, бо їй довелося добряче працювати в саду і на полі. Лікар сказав через два місяці «Я думаю, вам пора займатися бігом або плаванням - всі показники вище норми, в хорошому сенсі». В цьому році на родину чекав багатий врожай - полуниці та вишні, картопля та кабачки, гарбузи, груші й навіть новий сорт порічки та аґрусу.

Горе є фізично вимогливим. Особливо це стосується травматичного горя. Ваше тіло відповідає на стрес, а імунна система слабшає. Ви можете стати більш чутливим до фізичного дискомфорту, стати сонним та млявим, швидко втомлюватися.   Можуть початися порушення сну, слабкий апетит, біль в животі чи в грудях.

Може порушитися ясність мислення, думки стають безладними, важко концентруватися і робити прості завдання. 

Крім того, горе є емоційно тяжким і хворобливим. Ви можете відчувати багато речей, і ці відчуття можуть змінюватися і вщухати згодом. 

Смерть вашої близької людини може стати причиною соціального дискомфорту, небажанням спілкуватися з кимось і усамітненням. 

Ваша родина або друзі можуть віддалятися від вас, залишати наодинці, без підтримки, бо вони не знають, що ви хочете і не знають, як вам допомогти.

Ви можете питати себе:  «Чи варто взагалі жити далі?» «Чи має моє життя сенс?» «Чи  є в моїх стражданнях Бог?» Духовні  питання на кшталт таких цілком природні, але без відповідей, вони спустошують нас.

Горе впливає на кожен аспект нашого життя, але не турбуйтесь. Якщо кожного дня ви будете працювати над ним, задовольняти потреби вашого смутку, придумувати шляхи полегшення, то знову знайдете мир і спокій, комфорт та безпеку у щоденному житті.  

Порада дня: якщо ви відчуваєте, що горе впливає на ваш фізичний стан, йдіть до лікаря на цьому тижні. На щастя, наше тіло розумніше нашої голови. І ви дійсно відчуєте це, коли вам буде необхідний відпочинок або навпаки - активний стиль життя.

Авторка: Катерина Леонова

Джерело: «Зцілення зболеного серця після воєнної смерті. 100 практичних порад для рідних та друзів», Бонні Керролл, Доктор Алан Вульфелт»