«Почуття провини - найболючіший друг смерті» (Коко Шанель)
Валерія вийшла з автівки й зупинилася. Вдих. Видих. До ефіру на телебаченні залишалося 10 хвилин. Її покликали у телемарафон, присвячений Дню Захисників України як маму полеглого сина. Там мали бути інші родини, які теж втратили чоловіків або дітей на війні. Вона боялась, що розплачеться. Бо за останні два роки попри дуже важку роботу з психотерапевтом, вона опанувала різні свої стани, крім одного. Єдине почуття, яке їй не давало спокою - це провина. Вона знала, що може зупинити сина. Чи їй так здавалося. Та колись син Віталік їй сказав такі слова: "Якщо всі мами зупинять своїх синів, загинуть і ці мами, і маленькі діти, а ворог буде жити в моєму домі...хто, якщо не я...не ми?"
Після ефіру вона зустріла маму однокласника Віталіка біля телеканалу, яка пила каву і дивилась у небо. Вони почали розмову, і виявилося, що Ірина втратила сина три місяці назад, але прийшла розповісти про нього журналістам.
- Іро, ти теж відчуваєш провину? - обережно спитала Валерія.
- Ні. В жодному разі - це був його вибір, а вбили його вороги...Я відчуваю сум, бо більше ніколи не зможу з ним поговорити і спитати про те, які в нього мрії після Перемоги. Це жаль за тим, чого вже ніколи не відбудеться в нашому житті. Провина - це неоднозначне почуття, яке ніяк не виправить вже ситуацію, але може роз'їдати душу до кінця життя.
***
Іноді військова смерть викликає почуття провини й жалю в тих, хто її пережив.
Товариші по службі часто з цим стикаються, особливо коли думають, що це було «в їхню зміну».
Подружжя часто висловлюють жаль з приводу слів, які вони сказали (або не сказали), про свою поведінку і вчинки.
Батьки відчувають свою провину, якщо вони заохочували військову кар'єру дитини або навіть, якщо вони не змогли переконати її зупинитися.
Почуття провини і жалю після раптової передчасної смерті рідної людини цілком природні.
Ми всі вважаємо, що могли б запобігти нещасному випадку. Ми всі відчуваємо почуття незакінчених справ. Ми всі хочемо, щоб можна було почати все спочатку.
Якщо ви відчуваєте провину чи жаль, знайдіть способи вивчити ці почуття.
Ми не відповідаємо за цю смерть, але нам треба ділитися почуттям провини і жалю.
Коли на ці почуття впаде світло сонця, вони відкриються нам з кращого боку.
Ми бачимо, що ці почуття нормальні, що ми хороші люди. Ми можемо навчитися прощати себе і співчувати собі.
Порада дня:
Якщо у вас є почуття провини і жалю, поговоріть з тим, хто зрозуміє і вислухає без порад. Якщо вам потрібна порада, спитайте про це у тих, хто переживає подібне.
