«Сміливі не живуть вічно, але боягузливі не живуть взагалі»( Невідомий)

- Мам, а як думаєш, я правильно вчинила, коли в школі на день Захисника, не тільки показали відео про батька, але і...розплакалася? Мені здається, що це така слабкість, бо батько вчив нас з Марком бути сильними і не розоводити озеро через дрібниці...- поділилася Оленка з мамаою своїми думками після школи.

- По-перше, батько казав про дрібниці - іграшки або розбитку колінку, а його гибель - це біда велика. По-друге, сила людини не тільки в тому, щоб стримуватися, коли болить, а щоб показати це і визнати, що зараз почуття погані та сумні. А потім жити далі і рухатися по життю впевнено...Ти зробила більше, ніж навіть уявляєш. Ти показала своїм друзям, що батько Герой і ти теж героїня, бо сумуєш за ним і любиш його попри все. - пояснила Марія своїй донечці. 

Після розмови вони пішли за Марком і потім всі разом - в улюблену кав'ярню тата, де завжди їли разом вишневий штрудель.

***

Військовослужбовці багато в чому є нашими героями. Вони служать і захищають нас. Вони сміливі і самовіддані. Вони ставлять свої потреби і життя нижче за життя своїх співвітчизників. Їхній героїзм ставить їх на шлях болю, іноді вони гинуть. Коли вони вмирають, ми відчуваємо горе і повинні сумувати. Ми вже говорили про цю потребу і способи роботи з нею.

Але смуток вимагає сміливості. Непросто прийняти і висловити свій біль. Ви теж стаєте героєм, коли проявляєте сміливість сумувати відкрито і чесно.

 А коли ви стаєте героєм свого шляху, ви не тільки допомагаєте собі зцілитися. Ви віддаєте шану героїзму коханої людини. Вона проявила сміливість служити. Тепер вам треба проявити сміливість сумувати і жити далі.

ПОРАДА ДНЯ:

Наступного разу, коли ви злякаєтеся горя всередині себе, згадайте хоробрість вашої коханої людини. Якщо він чи вона були героями, ви теж можете!